Письменник, драматург, скульптор Андрій Любов розповів про арт-об’єкт «Сонячне серце», а також про те, що для нього означає мистецтво, про театрально-скульптурну збірку «Алоха» та плани на наступний рік.
Розкажіть про себе. Як ви вперше познайомились із мистецтвом?
Перше знайомство відбулося у дитинстві, у 8-10 років. Я знайшов батьківську книгу, де були описані твори епохи ренесансу. Вразила картина Рубенса «Викрадення дочок Левкіппа». Надалі зацікавили філософські праці Платона. У своїй роботі «Держава» він згадував про світ ідей. На його думку, художники та скульптори не були митцями, бо займалися копіюванням образів. До мистецтва він відносив політику, і на цьому ґрунті сперечався із Сократом. Сократ вважав, що завданням мистецтва є наслідування першообразу. Цікаво, що світ пішов другим шляхом.
Мені нецікаво робити ідеальні копії. Будь-яка скульптура програє живій людині. Для мене мистецтво – це те, що змушує думати і виводить за рамки звичайного уявлення про світ.

Звідки взялася ідея скульптури «Сонячне серце»? Що вас надихнуло?
2016 року я взяв участь у конкурсі «Якою стане Одеса через 49 років», який проводив Всесвітній Клуб Одеситів. Написав розповідь «Чортова дюжина Великого Фонтану». Давно вважав, що наше місто посідає особливе місце. Тому описав Одесу як центр сучасного мистецтва в Україні. Важливо, щоб місто було не лише курортом для приїжджих, а й місцем естетичної освіти. І для цього у нас є усі шанси. Один театр опери та балету чого вартий! Усередині місто сповнене творчих особистостей, проте зовні це слабо проявляється. Це стосується виставок, інсталяцій, скульптур… І я говорю не про пам’ятки радянського часу. Для мене скульптура – це арт-об’єкт, який відображає сьогодення та змушує розмірковувати про майбутнє.
Чи можна вважати “Сонячне серце” причиною знайомства зі Всесвітнім клубом одеситів?
Так, але дружба почалася дещо пізніше. У квітні 2018 року ми запросили Олену Павлову, директора Всесвітнього клубу одеситів на відкриття арт-об’єкта «Ключ визнання». На честь презентації скульптури колективи театру «Алоха» та театру “Перуцького” створили перформанс, який сподобався всім гостям. Після цього ми вже почали спілкуватися набагато частіше.

З чого розпочалося створення скульптури «Сонячне серце»? Коли відбулося встановлення?
Почалося з оповідання «Чортова дюжина Великого Фонтану», де було описано інсталяцію «Сонячне серце». Процес створення пішов за підтримки друзів. Була співпраця із скульптором Михайлом Ревою, який здійснив технічне забезпечення для арт-об’єкта. Робота тривала 5-6 місяців. У 2017 році відбулася установка «Сонячного серця» на 13 станції Великого фонтану, на траверсі №11. Також у капсулу часу заклали перше видання книги «Алоха», з розповіддю про скульптуру.

2018 року ви випустили театрально-скульптурну збірку «Алоха». Розкажіть докладніше про книгу. Чим вона корисна одеситам?
У книзі описуються історії створення таких скульптур, як «Ключ визнання» на вул. Ільфа та Петрова (за романом «12 стільців»), «Будинок сонця» на пляжі Ланжерон та «Основи риторики» у Музеї сучасного мистецтва Одеси. Прочитавши розповіді, гадаю, вам захочеться познайомитися з арт-об’єктами ближче.
Також у книзі присутні есе, вірші та п’єси, написані в досить незвичайних жанрах.

Яке послання ви намагалися передати у роботі «Сонячне серце»?
Цей арт-об’єкт присвячений коханню. Приємно, що з’явилася традиція приходити закоханим та молодятам на пірс, сфотографуватися та відчути енергію моря.
Друга ідея: горизонт, небо, море та пляж – це найкраща галерея, де відчувається свобода. Мистецтво має це наголошувати.

Чи маєте ви улюблених скульпторів (художників), які вас надихають?
Вразили твори Далі, після того, як я побував у його музеї в Іспанії. Вони розсувають свідомість. Ти бачиш інсталяцію з кількох ракурсів, таким чином обігрується простір.
Подобаються роботи Генрі Мура, Альберто Джакометті та Класу Олденбурга через нестандартний підхід до форми, масштабу та реалізації ідеї.
Розкажіть про свої майбутні проекти. Які цілі на найближчий рік?
Наразі ведеться робота над сприйняттям міського простору. На нашому сайті ми готуємо аналіз тематичних скульптур у місті, за розташуванням, ґендерною складовою тощо.
Думаю, одеситам буде цікаво з цим ознайомитись. З появою нових публічних арт-об’єктів завжди відбуваються позитивні поліпшення в середовищі, і люди починають бережніше ставитися до себе, сусідів і свого міста.
Розмовляла
Дар’я Островська
