* – Фото з сайту «Думська». м. Одеса.
«Пам’ятник – є річ, яка змушує дітей запитувати батьків про причинні зв’язки та значення історичних подій». Мартін Хладеніус
* – Методичка росії, з телеграм-каналу Марата Гельмана.
Яким може бути мистецтво на вулицях міста? Найрізноманітнішим і чим більше, тим краще!
Яким може бути мистецтво на вулицях міста після війни? Найрізноманітнішим, але не тим, що надихало агресора і використовувалося у пропаганді ненависті!
Образи радянських воєначальників та імперських «фельдмаршалів» мають бути переосмислені у світлі побудови мирного майбутнього.
Куди поділися пам’ятники Муссоліні та Гітлеру? Ці диктатори в основному захоплювалися архітектурою і найбільш значущі, як будівля рейхсканцелярії, були зруйновані, а з інших збили нацистську символіку і «помістили в новий контекст», розмістивши антифашистські цитати або змінивши цільове призначення споруд.
“Чорно-білий вибір зводився до того, щоб або прибрати пам’ятники, або зберегти їх як є. Знести означало б знищити матеріальні свідчення історії та уникнути розмови на складні теми, залишити – визнати фашистську риторику допустимою нормою” – говорить Ханнес Обермейр, професор сучасної історії Інсбруцького університету
Україна від часів анексії Криму стоїть перед цією проблемою, а після нападу росії вирішення цього питання не можна відкладати. Декомунізація, що відбувається, до війни прибрала з міст банальні ідеологічні пам’ятки, але ще залишилися твори, долю яких треба визначати спільно з усіма громадянами. Європейські країни, що зіткнулися з диктатурою, знаходили різні шляхи: наприклад, “Пакт про забуття” в Іспанії заборонив використовувати франкістські пам’ятники для офіційних заходів. А ухвалений пізніше закон “Про історичну пам’ять” зобов’язав муніципалітети знищувати пам’ятники та меморіальні дошки, присвячені диктатору та діячам режиму.
В Одесі у 2012 році було встановлено скульптурну копію суворову (оригінал знаходиться в центрі міста Ізмаїл). Цей воєначальник мав відношення до історії міст і багато-хто чув про його успішні походи, але мало-хто запитує, з якою метою, наприклад, здійснювався перехід військ через Альпи та інші військові операції? І окрім скульптури цілий район в Одесі носить його ім’я. Інший район названо на честь радянського маршала (Малиновський), залишилися вулиці та площі з іменами полководців (Черняхівський, Толбухін), які виконували накази сталіна. Така сама ситуація у багатьох містах нашої країни. Наскільки це виправдано у сучасному світі та в сучасній Україні?
До вирішення цих питань необхідно залучити чиновників, істориків та культурних діячів, провести круглі столи та з урахуванням історичного моменту задати вектор того, що має право залишатися в пам’яті народу та визначити напрямок розвитку країни в майбутньому.
- Паблік-арт (суспільне мистецтво; мистецтво у суспільному просторі; англ. public art) — мистецтво в міському середовищі, орієнтоване на непідготовленого глядача та маюче на увазі комунікацію з міським простором. (Вікіпедія).
Список літератури:
- «Пакт про забуття». Іспанія 1977 р.
- Закон про історичну пам’ять. Іспанія (закон 52/2007 від 26 грудня 2007 року).
- Рішення Потсдамської конференції. 1945 р.
Любов А. І. Арт-інженер, скульптор. Керівник творчого об’єднання «Public art» та громадської організації Арт-майстерня BLOOM. м. Одеса.
09.11. 2022 р.