7 березня 2020 року, напередодні головного весняного свята, в Одеському художньому музеї відбувся перформанс «Артисти балету в музеї»
Десять балерин, одягнених у сценічні костюми, пройшлися залами музею та стали глядачками основної експозиції Одеського художнього. Перформанс являв собою балетний слоу-арт: тихо лунала класична музика, балерини неквапливо пересувалися залою та насолоджувалися представленими картинами. Якщо ж якась із робіт особливо зацікавлювала танцівницю, вона завмирала біля неї в балетній позі, намагаючись передати пережиту емоцію
Дивлячись на балерин у театрі, ми рідко замислюємось над тим, що відчувають самі артисти. У цьому перформансі балерина мовою тіла передає емоцію, яку вона отримала від живопису, а глядач спостерігає за цим і співвідносить із власним враженням
Форма перформансу була обрана автором невипадково. Її привабливість полягає в тому, що кожен учасник дійства може побачити тут свій особливий сенс. І кожна з версій буде правильною. Так, з одного боку, перформанс «Артисти балету в музеї» стверджує: жива людина завжди важливіша й цінніша, ніж будь-який витвір мистецтва. Водночас уважний глядач міг помітити й інший сенс. На думку Андрія Любова, танцівники балету та загалом артисти на сцені часто сприймаються нами як люди без емоцій
У проєкті «Артисти балету в музеї» зустрілися дві культурні інституції, два види мистецтва і дві площини життя. Тут вони гармонійно переплелися, давши людині змогу вийти за межі звичної ціннісної системи й інакше поглянути на світ та на себе в ньому. А деякі гості навіть зізнавалися, що прийшли до музею вперше за довгий час саме через любов до балету
